"Дотики"

Хвилинка поезії

Вірш Сергія Завалко "Дотики"

Ці дотики… мурашки знову всюди…
Та зовсім не бажаю втечі я.
В романтику не вірять більше люди,
Та байдуже. В нас власна течія.

Ці дотики… знайомі, теплі, ніжні,
Я з ними відлітаю в забуття.
Так склалося, що долі в нас суміжні,
Назад уже немає вороття.

Ці дотики мене завжди зігріють,
Вони собою втілюють красу,
І втілюють ту заповітну мрію,
Яку я через все життя несу.

В цих дотиках є щось таке… магічне…
Вони чарують раз, і на віки.
Якщо і є насправді ще щось вічне,
То воно там, на кінчику руки.

Сергій Завалко